22 травня: покладання квітів до пам’ятника Шевченкові як продовження традиції

Цьогорічне вшанування перепоховання Тараса Шевченка стало живою історією, яку ми прожили разом. У день, коли Шевченка було повернуто на рідну землю, ми згадували не лише його, а й тих, хто продовжив його духовну лінію — шістдесятників. Саме вони, серед яких була Алла Горська, зробили 22 травня днем громадянського жесту та національної гідності.

Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького вдруге ініціював особливий формат вшанування — у жовтому вбранні з червоними квітами. Саме так була одягнена Алла Горська 22 травня 1963 року, коли вперше прийшла до пам’ятника Тарасові Шевченку, щоб ушанувати день його перепоховання.

Програма розпочалася у парку Тараса Шевченка з музично-візуального заходу «Неформальні читання “Заповіту”». Молоді митці, учні школи Brobots, разом із глядачами осмислювали Шевченка крізь сучасність — звучали поезії, музичні інтерпретації, працював відкритий мікрофон. Захід став простором діалогу між поколіннями — вільного та творчого. Організаторами виступили Ярослав Глобін, Анастасія Марченко, Андрій Подкова та Ольга Терефеєва.

Водночас у Бібліотеці імені М. Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка відбулася камерна вистава «Алла Горська: Вітражі долі» від Театру «Шарж». Історія мисткині, яка пройшла крізь радянську цензуру і не зламалася, прозвучала особливо щиро саме в університетських стінах — там, де ще в 1950-х роках народжувалася традиція шевченківських вшанувань.

Режисерка вистави Юлія Кратко обрала форму діалогу між Аллою Горською і репресивною системою. Роль Алли Горської проникливо виконала Катерина Редчиць. У ролі КДБ — Вероніка Князь, яка втілила холодну машину контролю та тиску. Помічниця режисерки — Вероніка Смоловик.

Завершальним акордом дня стало спільне покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку, що об’єднало учасників у спільності пам’яті та ідей свободи.

Ми вдячні школі Brobots та Театру «Шарж» за створення атмосфери. Особлива подяка — ректору КНУ імені Тараса Шевченка Володимиру Бугрову, Станіславу Гречці та колективу Наукової бібліотеки імені М. Максимовича за підтримку.

Тарас Шевченко не лише історична постать, а жива етична й культурна опора, на якій зростали ідеї шістдесятників, зокрема Алли Горської. Її рішучий жест у 1963 році сьогодні набуває нового звучання як спільна дія, що втілює гідність та історичну тяглість. Жовте вбрання і червоні квіти це висловлення цінностей. Це жест спротиву й пам’яті.

Запрошуємо долучатися до цієї традиції наступного року!

Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького —
з любов’ю до тих, хто творив свободу в середині несвободи.

Олена Семенець

Відео з події:

Фото: Наукова бібліотека імені М. Максимовича

Фото: школа Brobots