22 травня: день пам’яті, свободи і спадкоємності

Цьогорічне вшанування перепоховання Тараса Шевченка стало не просто даниною пам’яті – це була жива історія, яку ми прожили разом. У день, коли Шевченка було повернуто на рідну землю, ми згадували не лише його, а й тих, хто продовжив його духовну лінію — шістдесятників. Саме вони, серед яких була Алла Горська, зробили 22 травня днем громадянського жесту, національної гідності й мистецької сміливості.

Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького вдруге ініціював особливий формат вшанування — у жовтому вбранні з червоними квітами. Саме так була одягнена Алла Горська 22 травня 1963 року, коли вперше відкрито виступила на Шевченківських урочистостях — за часів, коли це було свідомим викликом.

Програма розпочалася у парку Тараса Шевченка з музично-візуального заходу «Неформальні читання “Заповіту”». Молоді митці, учні школи Brobots, разом із глядачами осмислювали Шевченка крізь сучасність — звучали поезії, музичні інтерпретації, працював відкритий мікрофон. Захід став простором діалогу між поколіннями — вільного, творчого, без офіціозу. Організаторами виступили Ярослав Глобін, Анастасія Марченко, Андрій Подкова та Ольга Терефеєва.

Водночас у Бібліотеці імені М. Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка відбулася камерна вистава «Алла Горська: Вітражі долі» від Театру «Шарж». Історія мисткині, яка пройшла крізь радянську цензуру і не зламалася, прозвучала особливо щиро саме в університетських стінах — там, де ще в 1950-х роках народжувалася традиція шевченківських вшанувань.

Режисерка вистави Юлія Кратко обрала камерну форму — діалог між Аллою Горською і репресивною системою. Роль Алли Горської проникливо виконала Катерина Редчиць. У ролі КДБ — Вероніка Князь, яка втілила холодну машину контролю та тиску. Помічниця режисерки — Вероніка Смоловик.

Завершальним акордом дня стало спільне покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку — тиха, але промовиста дія, що об’єднала учасників у спільності пам’яті та спадкоємності ідей свободи.

Ми вдячні школі Brobots та Театру «Шарж» за створення неповторної атмосфери. Особлива подяка — ректору КНУ імені Тараса Шевченка Володимиру Бугрову, Станіславу Гречці та колективу Наукової бібліотеки імені М. Максимовича за підтримку.

Чому це важливо:

Бо Тарас Шевченко — не лише історична постать, а жива етична й культурна опора, на якій зростали ідеї шістдесятників, зокрема Алли Горської. Її рішучий жест у 1963 році сьогодні набуває нового звучання — як спільна дія, що втілює гідність, мистецьку свободу та історичну тяглість. Жовте вбрання і червоні квіти — це не просто образ, а висловлення цінностей. Це — жест спротиву й пам’яті.

Запрошуємо долучатися до цієї традиції наступного року!

Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького —
з любов’ю до тих, хто творив свободу в середині несвободи.

Відео з події:

Фото: Наукова бібліотека імені М. Максимовича

Фото: школа Brobots