Олександр Горський: життя між кіно та тінню тоталітаризму

16 січня 2025 року в Будинку кіно відбувся захід, присвячений одній із ключових, але досі малознаних постатей українського кінематографа — Олександру Горському. Її організували Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького спільно з Національною спілкою кінематографістів України за ініціативи кінознавця Сергія Тримбача та за сприяння Голови Спілки Сергія Борденюка.

Захід став нагодою повернути в публічний простір складну й суперечливу фігуру Горського — організатора кіноіндустрії, керівника провідних радянських кіностудій, зокрема Київської, співзасновника Спілки кінематографістів України та батька художниці-шістдесятниці Алли Горської.

Між репрезентацією та реальністю

Ім’я Олександра Горського досі не винесене в широкий культурний обіг, хоча він був людиною, яка стояла за багатьма важливими процесами у сфері кіно. Його кар’єра охоплює складні десятиліття радянської епохи, коли керівні позиції у сфері культури передбачали не лише талант адміністратора, а й уміння діяти в межах жорсткої ідеологічної системи.

Постать Горського змушує ставити непрості питання: про співіснування творчості й цензури, про межі особистої відповідальності в тоталітарному контексті, про те, чи можливе чесне служіння мистецтву, коли держава — головний замовник і цензор.

Драматургія родини

Особливого виміру події додавала тема особистих стосунків Олександра Горського з донькою — художницею Аллою Горською, однією з яскравих фігур руху шістдесятників. Їхнє життя — це драматичний конфлікт поколінь і цінностей, що відбивався не лише у приватному, а й у суспільному просторі. У той час як Горський залишався частиною офіційної культурної вертикалі, Алла Горська відкрито виступала проти репресивної системи, за що й заплатила власним життям.

Цей контраст зробив захід не просто вшануванням, а спробою глибшого осмислення: як повернути ці складні постаті в сучасний дискурс — чесно, без ідеалізації, але й без стигматизації?

Пам’ять як діалог

У межах події своїми спогадами та роздумами поділилися дослідники, митці й родичі. Ведуча вечора — Олена Зарецька, праонука Олександра Горського й очільниця Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького — говорила про родинну спадщину як про виклик і натхнення водночас. Присутні мали змогу побачити архівні матеріали, дізнатися маловідомі факти з біографії Горського та простежити, як у його житті перетиналися особисте й історичне.

Символічним став і сам простір — Будинок кіно: місце, що було значущим для самого Горського, а нині стало сценою для відкритої розмови про культурну памʼять.

Живий спадок

У час, коли Україна переосмислює своє радянське минуле, подібні зустрічі є надзвичайно важливими. Вони дають змогу бачити історію не в чорно-білих кольорах, а в її справжній, мозаїчній складності. Вони повертають пам’ять не як тріумф або засудження, а як нагоду для чесного діалогу.

Постаті, подібні до Олександра Горського, потребують саме такого повернення — із відкритістю до складних тем і з готовністю почути не лише історію кар’єри, а й історію людини.

Детальніше — у презентації на каналі Фонду

Більше про життя й кінокар’єру Олександра Горського, а також про його родинні зв’язки й культурний вплив, можна дізнатися з презентації, підготовленої Фондом Алли Горської та Віктора Зарецького до події в Будинку кіно 16 січня 2025 року:

Повний текст презентації: https://docs.google.com/document/d/1LRw-N-usfvx77NVRr9nLRio5-OEwa-Gw/edit
Підготувала: Олена Семенець
Дизайн: Олена Зарецька