«Зайці в полі варять борщ»: як на березі озера Безодня народилося нове осіннє свято

Село Лісники, озеро Безодня, 19 жовтня 2024 року. Тут, серед осінніх барв і гомону родин, народилося «Свято борщу та осінньої мозаїки» — мистецько-гастрономічний захід, що поєднав українські кулінарні традиції, поезію шістдесятників та мистецтво монументалістів.

Натхненням для свята став вірш Євгена Гуцала «Зайці в полі варять борщ» — грайлива, але водночас символічна поезія, що закликає до теплоти, спільності та творчості. З ідеї Олени Зарецької, очільниці Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького, ця поетична фантазія ожила у вигляді події, яка об’єднала громаду навколо мистецтва, традицій й пам’яті.

Борщ, мозаїки, поезія: свято, яке поєднало покоління

Свято стало результатом співпраці Фонду, Відділу гуманітарного розвитку Феодосіївської сільської ради (керівник — Володимир Ноженко) та Громадської організації «Агенція позашкільної освіти» під керівництвом Руслани Тулупової — однієї з головних організаторок, а також ініціаторки і натхненниць проєкту.

Ведучою свята стала Олена Зарецька, а програму склала Олена Семенець. Захід включав збирання родинних рецептів борщу, спільне приготування страви на вогнищі, читання поезії шістдесятників, музичні виступи та створення флоромозаїк — інтерпретацій мозаїк Алли Горської, Віктора Зарецького та їхніх колег, створених у 1965–1966 роках на стінах донецької школи №5.

Спадщина шістдесятників

Свято не просто згадувало творчість шістдесятників — воно продовжувало її. Алла Горська та Віктор Зарецький належали до того покоління митців, які відстоювали гідність людини, право на національну ідентичність і свободу самовираження. Їхній мистецький голос лунав поряд із поезією Євгена Гуцала, Василя Симоненка, Івана Драча, Ліни Костенко — голосами, які не загубилися у часі.

Атмосфера заходу — родинна, щира, наповнена теплом і глибокими смислами — продемонструвала, що творчість шістдесятників і сьогодні є джерелом натхнення та спільнотворення.

Сила мистецтва

«Свято борщу та осінньої мозаїки» стало простором, де мистецтво, родина й громада зливаються в єдину цілісну мозаїку єдності спадщини та живої присутності. Це відповідь на виклики сучасності, яка проявляється у збереженні традицій, спільній творчості та знайомстві з історіями видатних постатей українського мистецтва й руху опору. У сьогоднішній боротьбі шістдесятники надихають своєю незламністю, моральною ясністю та відданістю національній культурі. Їхній приклад дає відчуття внутрішньої опори, допомагає краще розуміти себе, своє коріння й силу, яку несе культура у боротьбі за свободу.

Ми щиро вдячні всім учасникам і партнерам події за віру в силу мистецтва. Попереду — нові зустрічі, нові рецепти і нові мозаїки. Бо, як і зайці у вірші Гуцала, ми віримо: борщ можна варити навіть у полі — якщо поруч є друзі й любов до своєї землі.

Фото: Дарина Потапенко