Віктор Зарецький. Мистецтво розраховане на роздум
Ретроспективна виставка до 100-річчя Віктора Зарецького в Національному музеї Тараса Шевченка стала ювілейною подією й важливим підсумком роботи Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького з осмислення й актуалізації спадщини митця. Вона об’єднала живопис, монументальне мистецтво, архіви, живі голоси сучасників художника і широку публічну програму, перетворивши музейний простір на місце зустрічі поколінь, досвідів і пам’ятей.

Протягом двох місяців виставка прийняла понад 10 000 відвідувачів — це показник зацікавлення й підтвердження того, що мистецтво Віктора Зарецького сьогодні звучить переконливо й актуально.
Простір співпраці
Проєкт було реалізовано у співпраці з Національним музеєм Тараса Шевченка. Ми щиро вдячні команді музею та його директорові Дмитру Стусу за підтримку й готовність працювати з викликами воєнного часу.

Кураторська концепція виставки формувалася спільно Олесею Авраменко, Оленою Зарецькою, Оленою Семенець та Вальдемартом Клюзком у постійному діалозі з простором музею. Окремим викликом стала робота з атріумом зі скляним дахом, що унеможливлював експонування оригінальних творів. Завдяки експозиційному рішенню Вальдемарта Клюзка атріум перетворився на своєрідний портал до монументальної спадщини Віктора Зарецького: тут було представлено великоформатні фоторепродукції мозаїк із Донецька, Маріуполя та Сорокиного — творів, які нині є недоступними й частково зруйнованими.

Копітка робота фондів музею під керівництвом головної зберігачки Юлії Шиленко, а також залучення музейних і приватних колекцій дозволили зібрати понад сто робіт із десяти музеїв та двадцяти шести приватних зібрань. Частину експозиції було реекспоновано впродовж роботи виставки, щоб відвідувачі мали змогу побачити ще більше творів митця.
Еволюція художньої мови
Виставка будувалася як послідовна подорож творчим шляхом Віктора Зарецького — від ранніх академічних робіт і пошуків власної художньої мови в шахтарських містечках Донбасу та селах Полісся до переламного 1970 року, позначеного особистими трагедіями: убивством дружини й батька та смертю матері. Цей досвід втрат став точкою внутрішнього зламу, який сам митець окреслював словами: «Життя мене мало зламати чи зробити художником — зробило художником». Подальший рух експозиції вів до неосецесійного періоду, сповненого світла, кольору й внутрішньої рівноваги. Центральним образом виставки стала картина «Серпень» (1975) — точка кристалізації пережитого болю та духовного відновлення митця.

Окрему увагу було приділено монументальному мистецтву, створеному у співпраці з Аллою Горською та колом шістдесятників. Мозаїки й експерименти з матеріалом постали як жива мова співдії, просторового мислення і відповідальності художника перед середовищем, у якому він працює.

Важливою частиною експозиції стало відео з фрагментами інтерв’ю сучасників Віктора Зарецького — людей, які жили й творили поруч із художником. У залі з галереєю портретів глядачі могли слухати ці спогади, перебуваючи поруч із живописними образами тих самих людей. Так, портрет Раїси Недашківської вступав у діалог із її присутністю на екрані — між живописним образом, створеним кілька десятиліть тому, і живою пам’яттю сьогодення. У відео з’являвся також сам Віктор Зарецький: за мольбертом його можна було побачити й почути завдяки фрагментам із фільму «Портрет» режисера Віктора Василенка, знятого в останні місяці життя художника.

Окремо в атріумі демонструвалася хроніка роботи над монументальними творами — кадри з «Камінного живопису» Григорія Кохана, де митці працюють на риштуванні, викладаючи мозаїку «Прометеї» в Донецьку у 1966 році.
Публічна програма: мистецтво в дії
Виставка «Віктор Зарецький 100» від початку замислювалася як відкритий простір для діалогу. Протягом двох місяців у музеї відбулася насичена публічна програма, що стала серцем проєкту.

Ми провели презентації видань мистецтєзнавиці Олесі Авраменко та спогадів художниці Ольги Кравченко, які по-різному, але глибоко працюють із контекстом творчості Зарецького. Відбулися читання листів Віктора Зарецького та Алли Горської під акомпанемент бандури Олени Воловецької; прозвучала пісня на слова з листів Зарецького «Пиши» (дивитися).
У межах виставки було показано документальний фільм «Вишневий вітер» — проєкт Фонду у співпраці з режисеркою Васілісою Безпалько. Двічі, в атріумі музею серед експозиції, театр «Шарж» зіграв камерну виставу «Алла Горська. Вітражі долі»; покази були приурочені до дня пам’яті мисткині.

Відбулися дві лекції: мистецтвознавиці Оксани Семенік — про селянський період Віктора Зарецького з урахуванням її нових досліджень і спілкування з родиною, в оселі якої у 1960-х роках в Горностайполі зупинявся художник, та Діани Клочко — «Від чорного до білого», про трансформації художньої мови митця.

Ми провели численні кураторські екскурсії, зокрема для учнівських і студентських груп, працюючи з форматом «оживлення» картин у фотообразах.

Особливим був і формат екскурсій, присвячених монументальному спадку Віктора Зарецького: демонструвалися збільшені фрагменти мозаїк, смальта, архівні фотографії учасників бригад, а також інструменти — колода та молоток для коління смальти, що дозволяло відчути процес створення монументальних творів.

Відбулася зустріч з учасницями мистецького об’єднання «Затирка» — командою, що працювала над відтворенням мозаїки «Боривітер», а також публічні розмови з Петром Гончаром, Дмитром Стусом, Ольгою Зарецькою.

У просторі виставки проходили майстерки — різдвяна зірка, різдвяні павуки, витинанка. Гурт народної пісні «Божедари» подарував відвідувачам живе виконання колядок. Пролунав музичний перформанс «Діалог з мозаїками» бандуристки Анастасії Войтюк.

Вечір фінісажу завершився музично-поетичним виступом за участі Дмитра Стуса та Фоми (гурт «Мандри»).

Дослідження і свідчення
Важливою складовою проєкту стала робота з живою пам’яттю. Під час виставки було записано свідчення родини художника Миколи Петлицького, який працював разом з Аллою Горською та Віктором Зарецьким у Гельмязові над мозаїкою «Птах» — останньою спільною роботою митців. Ці матеріали наразі опрацьовуються і будуть опубліковані Фондом.

Для нас виставка стала не фіналом, а точкою концентрації — місцем, де зійшлися архіви, дослідження, мистецтво і сучасний досвід.
Подяки і продовження
Ми вдячні всім, хто долучився до створення і життя цієї виставки: команді Національного музею Тараса Шевченка, співкураторам, дослідникам, митцям, лекторам, музикантам, театральній команді, партнерам, колекціонерам і кожному відвідувачу.
Виставка «Віктор Зарецький 100» підтвердила: мистецтво художника залишається живим і потребує постійного діалогу з новими поколіннями. Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького продовжує цю розмову у нових проєктах, зберігаючи і актуалізуючи спадщину митця для сьогодення.
Олена Семенець, координаторка Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького
Фотогалерея



















































